Правила безбар’єрної мови
Розбити улюблену мамину кружку або спіткнутися на рівному місці та порвати щойно куплені татом новенькі штани. Мабуть, із кожним таке було в дитинстві. І батьки у запалі могли накричати та назвати дитину «безрукою» чи «безногою».
Навіть просто порівнянням неприємно, так?
Серед правил толерантного спілкування є яскравий приклад. Коли ви не впевнені, чи не образите людину словом або зверненням, приміряйте їх на себе. Спробуйте поставити себе на чуже місце та відчуєте відповідь серцем.
Некоретно: безногий, безрукий, одноногий, однорукий, ампутант, людина з ампутацією, інвалід-ампутант.
Людина з ампутованими кінцівками – тільки таке визначення допустиме. І якщо у певному випадку необхідно акцентувати, про які саме кінцівки йдеться, то так і сказати: людина з ампутованою ногою / рукою.
Але як і в усіх інших випадках, коли ми говоримо про інвалідність, дотримуємось принципу «спочатку людина». На перше місце ставимо особистість, а тільки потім згадуємо її риси чи ознаки, якщо про них варто згадати.
Інші 
зібрані у «Довіднику безбар'єрності» (https://bf.in.ua) – гіді з толерантної комунікації, створеному у межах ініціативи першої леді Олена Зеленська.
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
