Безбар’єрність маємо створювати разом – свідоме суспільство та свідома держава. Поодинці ніхто не впорається
Часто можна почути, що війна притуплює відчуття, робить трагедії звичними, а людей – черствішими. На щастя, не завжди. Бо весь український досвід свідчить, що радше навпаки. Коли обороняєш життя, якому загрожує небезпека, його цінність, навпаки, відчувається загострено.
Нещодавнє опитування стало несподіванкою навіть для мене. 83% українців називають безбар’єрність новою цінністю для країни. Це щось геть нове у свідомості людей. Адже за понад два роки російських атак усі зіткнулися з необхідністю бігти до укриття. Нести на руках дітей чи стареньких. Підійматися на високі поверхи без світла. Евакуюватися. Рятуватися й рятувати близьких будь-якого віку і з будь-яким станом здоров’я.
Коли перед російським вторгненням ми починали розмову про безбар’єрність, доводилося роз’яснювати, що ЦЕ ПОТРІБНО ВСІМ, бо кожен може бути хворим, немічним, просто розгубленим. Тепер, на жаль, всі ПІЗНАЛИ ЦЕ НА СОБІ.
І вже не 10%, як перед вторгненням, а 24% кажуть, що вже створюють, як можуть, безбар’єрність навколо себе. 63% вважають, що це повинна робити держава. Про це свідчать дані дослідження, проведеного за підтримки ЮНІСЕФ. Правда в тому, що безбар’єрність маємо створювати таки разом – свідоме суспільство та свідома держава. Поодинці ніхто не впорається.
Активно вивчаємо й упроваджуємо закордонний досвід: від переобладнання всього простору Парижа відповідно до потреб гостей Олімпіади та Паралімпіади до реабілітаційних практик Норвегії, США, Великої Британії, від організації працевлаштування людей з інвалідністю в Естонії до литовської системи оцінювання після травм.
Сьогодні про найкращі світові практики безбар’єрності профільні міністри та експерти розповідали на засіданні Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при Міністерстві закордонних справ України Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine. Зокрема, було презентовано досвід Канади та Данії. Захід був присвячений міжнародній підтримці інклюзивності та безбар’єрності в Україні в умовах війни.
Сподіваюся скоро побачити всі ці рішення втіленими в нашій країні.
Вдячна всім міжнародним друзям, які діляться знаннями та ресурсами, щоб Україна й українці змогли відновитися після пережитого й мали краще життя – без бар’єрів та обмежень.
