Світло пам’яті, що не згасне
Сьогодні ми згадуємо українців, які стали жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років, масових штучних голодів 1921-1923, 1946-1947 років. Ці трагедії були не випадковістю, а свідомою політикою тоталітарного режиму, спрямованою на знищення нашої нації, ідентичності, культури та свободи.
Мільйони життів обірвано. Мільйони сердець змушено мовчати. Але пам’ять жива. Вона назавжди у колоску пшениці, у світлі свічки, у нашій незламності, у кожному дні, коли ми відстоюємо майбутнє вільної України.
Це день скорботи, який нагадує про біль, втрати й мужність нашого народу. Він також зобов’язує нас берегти пам’ять і не допустити повторення подібного в майбутньому.
Ми пам’ятаємо. Ми боремося за правду. Ми будуємо майбутнє.